Шрот (нім. Шрот, основне значення - дрібні шматки, обрізки) - концентрований корм; побічний продукт маслоекстракційного виробництва. Виходить після екстрагування жиру з насіння олійних рослин органічними розчинниками в дистиляторах і випарниках. Залежно від сировини розрізняють шрот соняшниковий, соєвий, ріпаковий, гірчичний, бавовниковий, рицини, конопляний та ін.

Шрот - цінний високопротеїновий кормовий продукт.
За змістом сирого протеїну можна виділити два види шроту: високопротеїновий і низкопротеиновой. Існує два підходи до визначення таких показників, як сирий протеїн, клітковина, жир. На території держав колишнього СРСР досі діють нормативи, за якими ці показники визначаються в перерахунку на абсолютно суху речовину. Лабораторії більшості інших держав визначають їх у сирому речовині. Значення, одержувані при цих двох підходах, відрізняються один від одного. Іноді для позначення енергетичної цінності шроту використовують такий показник, як «Profat» (від англ. «Білка і жиру»). Він визначає сумарний вміст протеїнів і жиру, тобто залишкового вмісту олії.
У 100 кг соняшникового шроту близько 100 кормових одиниць і до 41 кг перетравного протеїну (у перерахунку на абсолютно суху речовину), в 100 кг конопляного - 82 кормових одиниці і 24,8 кг перетравного протеїну. Шрот містить вітаміни E і групи B, багатий фосфором, але бідний кальцієм і натрієм. Всі шроти доцільно використовувати у складі комбікормів. Лляної, соєвий і особливо соняшниковий шрот включають в комбікорми для сільськогосподарських тварин і птахів всіх видів; конопляний - для молочних корів, відгодівельного великої рогатої худоби, дорослих овець і ставкових риб; коріандровий і рицини - в обмеженій кількості (через вміст рицину), головним чином для відгодівлі великої рогатої худоби; бавовниковий - в невеликих кількостях (через вміст госипола) для молочних корів і відгодівельних великої рогатої худоби і свиней.
Залежно від кінцевої обробки шрот буває розсипом або гранульованим (одержують в грануляторах для полегшення фасування, зберігання і транспортування). Якщо шрот пройшов теплову обробку, то до його назви додають позначення «тостірованний». Наприклад: «Шрот рапсовий тостірованний гранульований» або «Шрот рапсовий тостірованний негранульовані».
Види шроту
Соєвий шрот. Найпопулярнішим видом шроту є високобілковий соєвий шрот. Його річне виробництво перевищує 130 мільйонів тонн. Найбільшим виробником соєвого шроту є США. У країні виробляється майже третина всього світового обсягу. А на США, Бразилію, Китай і Аргентину припадає 3/4 річного світового виробництва. Однак якщо США і Китай в основному самі і споживають вироблений шрот, то Бразилія і Аргентина є найбільшими його експортерами, забезпечуючи 2/3 світового обсягу експорту, причому частка Аргентини становить 40%. Однак велика кількість бобів сої, вирощуваних в Аргентині, є ГМО. Основними покупцями соєвого шроту виступають країни Європи і Південно-Східної Азії.

Соняшниковий шрот. Трійка лідерів з виробництва виглядає таким чином - Аргентина, Російська Федерація, Україна. Світове річне виробництво соняшникової шроту становить понад 9 мільйонів тонн, з них більше 40% припадає на частку вищевказаних країн. Аргентина має безсумнівне лідерство з продажу соняшникової шроту, експортуючи майже 90% вироблених обсягів. Це становить майже 50% світового експорту.
Ріпаковий шрот. Шрот рапсовий в найбільшій кількості виробляється Китаєм для власних потреб. Річне світове виробництво ріпакової шроту - майже 20 мільйонів тонн, з них у Китаї виробляють майже 6,5 мільйона. Але з них лише 200 тисяч тонн відправляється на експорт. Найбільші експортери - Німеччина і Канада. Німеччина займає друге місце з його виробництва і забезпечує 35% світового експорту. Канада входить до п'ятірки найбільших виробників і частка її в світовому експорті ріпакової шроту становить 20%. Основні споживачі цього виду шроту - Китай, Німеччина, Індія (країна також має можливість покривати свої потреби власним виробництвом), а також США і країни Євросоюзу.